Допоможіть, хто знає мотив цих пісень? якщо є аудіо - моїйрадості не буде меж
Холодний Яр
У Холоднім Яру наші дзвони старі
Ще не били на сполох тривоги.
Був тоді я послушником в монастирі
І це дуже подобалось Богу
За угодні молитви, єленність пісень
За послушництво тихе й поштиве,
Він давав мені хліба шматок на щодень
Та й до того ж вділяв і пива.
А довкола стогнали поля й хутори
І вмивалися кров'ю холодні й голодні.
Тільки в нашім Яру до пори, до пори
Передзвони гули великодні.
А довкола страждали брати во Христі,
Четвертовані, змучені, скривджені, вбогі.
Тільки в нашій обителі мури товсті,
Мов не чула їх наша обитель.
А довкола гуляли насильство і лжа,
Царенята і конфедерати.
І мені принесла потай миру ножа,
Серед ночі розтерзана мати.
Одведи й захисти, одведи й захисти,
Милосердний і праведний Боже,
Тільки бачу, що смерті ніяк одвести
Тай Всевишній без мене не зможе.
Досить Господи, нині, рабом не помру
Додалося рішучості й сили,
Як зібралися хлопці в Холоднім Яру,
Як гарячі ножі освятили.
Воріженьки на мене розкинули сіть
І розставили пагубні знаки
Може, справді, послушництва треба вкусить,
Щоб потому піти в гайдамаки.
Характерник
Там за порогами, там воля цвіте,
Але характерник на Богит іде.
Несе той козак свою душу туди
Де предки молилися ночі і дні.
Чому він іде й чому він несе
Душу свою і тіло своє,
Що він там побачить, що він там візьме
І що із собою на січ принесе.
Уже Дід-Славута, Дніпро наш гуде
То древній Перун до ріні зове.
Він кличе до полку де предки стоять
З прадавніх часів на онуків глядять
Холодний Яр
У Холоднім Яру наші дзвони старі
Ще не били на сполох тривоги.
Був тоді я послушником в монастирі
І це дуже подобалось Богу
За угодні молитви, єленність пісень
За послушництво тихе й поштиве,
Він давав мені хліба шматок на щодень
Та й до того ж вділяв і пива.
А довкола стогнали поля й хутори
І вмивалися кров'ю холодні й голодні.
Тільки в нашім Яру до пори, до пори
Передзвони гули великодні.
А довкола страждали брати во Христі,
Четвертовані, змучені, скривджені, вбогі.
Тільки в нашій обителі мури товсті,
Мов не чула їх наша обитель.
А довкола гуляли насильство і лжа,
Царенята і конфедерати.
І мені принесла потай миру ножа,
Серед ночі розтерзана мати.
Одведи й захисти, одведи й захисти,
Милосердний і праведний Боже,
Тільки бачу, що смерті ніяк одвести
Тай Всевишній без мене не зможе.
Досить Господи, нині, рабом не помру
Додалося рішучості й сили,
Як зібралися хлопці в Холоднім Яру,
Як гарячі ножі освятили.
Воріженьки на мене розкинули сіть
І розставили пагубні знаки
Може, справді, послушництва треба вкусить,
Щоб потому піти в гайдамаки.
Характерник
Там за порогами, там воля цвіте,
Але характерник на Богит іде.
Несе той козак свою душу туди
Де предки молилися ночі і дні.
Чому він іде й чому він несе
Душу свою і тіло своє,
Що він там побачить, що він там візьме
І що із собою на січ принесе.
Уже Дід-Славута, Дніпро наш гуде
То древній Перун до ріні зове.
Він кличе до полку де предки стоять
З прадавніх часів на онуків глядять
